Офіційний сайт редакції газети "Зіньківщина "по - іншому"
м.Зіньків, вул.Воздвиженська,49 | тел:(05353) 3-10-93,
(099) 279-91-61. e-mail: zinkivinfo@i.ua

ДОБРУ НЕ ПРОПАДАТИ

ДОБРУ НЕ ПРОПАДАТИ

Цю історію мені розповів знайомий стоматолог, вона стала прикладом того, що сміх лікує.
Прокинувшись вранці від зубного болю я вирішив навідатися до стоматолога. Так як по натурі своїй не можу терпіти навіть найменший зубний біль я розумів, якщо не зроблю цього – робочий день буде зіпсовано. Але, як на зло, саме цього дня під усіма стоматологічними кабінетами були величезні черги таких пацієнтів як я. Не гаючи часу сів в автомобіль та без попередження помчав в сільський ФАП, до свого знайомого стоматолога.
Початок робочого дня. Знайомий лікар – стоматолог, всадивши мене у стоматологічне крісло, підготував свої інструменти і наказав мені відкрити рота.
— Не скажу, що у тебе в роті все добре, але зуб, на який ти вказуєш, цілком здоровий, — сказав він і почав перелічувати мені причини появи болю у здоровому зубі, а також про необхідність дотримання гігієни ротової порожнини.
Я слухав його напівлежачи, з відкритим ротом – команди закрити рота не було. Розповідаючи про нові досягнення стоматології лікар крутив в руках зубний протез верхньої щелепи.
— Невже це ви для мене приготували? – почав без дозволу говорити я.
— І тобі колись знадобиться, — сказав з серьозним виразом обличчя стоматолог, — ця щелепа у мене лежить на столі вже два роки, я дивлюсь на неї тоді, коли в мене поганий настрій.
— Що такого в цьому шматочку пластмаси? – запитав я.
— Цей, як ти кажеш, «шматок пластмаси» має свою історію,- відповів він.
Одного дня, прийшла до стоматолога бабуся з сусіднього села. Поклавши на стіл протез верхньої щелепи попросила лікаря подивитися, чому він не зручний: давить, постійно випадає.Стоматолог запросив стареньку до крісла та почав приміряти його. Через десять хвилин розгублений лікар спитав бабусю:
— Тьотю, а Ви з своїм дідом не помінялися щелепами?
— Та що ти синку, ні. Ми її у Зінькові на базарі купили. За двісті гривень.
Присівши на стілець стоматолог запитав:
— Це ж хто на базарі щелепами торгує?
— Моя знайома. Чоловік помер, а вона вирішила продати його протез, адже він багато грошей коштує, а дід його не встиг і поносити, не пропадати ж добру — відповіла бабця.
Плачучи від сміху я встав з крісла та підійшов до умивальника.
— Ну що, не болить вже зуб?, — запитав мене стоматолог.
— Ні, не болить, — відповідаю йому.
— Ну то йди звідсіль, пацієнти чекають.
Кожного разу, коли я навідуюся до свого знайомого, найкращого лікаря – стоматолога, якого я колись зустрічав, він запитує в мене, чи ще не потрібна мені щелепа, бо у нього є на продаж.


Олексій ЛЕОНТІЙ.

198
Немає коментарів. Ваш буде першим!

красный зелёный голубой