Медіа - центр "Зіньківщина"
м.Зіньків, вул.Воздвиженська, 49 Е
тел.: (093) 065 - 82 - 07, (099) 279 - 91 - 61 (Viber)
Повідомити про подію

«І Богу помолилися, і просто відпочили»

«І Богу помолилися, і просто відпочили»

Для мешканки села Тарасівка Зіньківського району Ганни Григорівни Прокопенко поїздка по святим місцям стала справжньою відрадою. Жінка розповідає, що разом із односельцями та жителями сусідніх сіл Власівки та Пірок, побувала у Свято-Успенській Києво-Печерській лаврі та ще кількох монастирях. Поїздку організувала районна організація політичної партії «Рідне місто».
Було цікаво, навіть втоми не відчувала
Ганні Прокопенко 72 роки. Серед паломників вона – найстарша. Щиро радіє поїздці.
– Давно не подорожувала так далеко від домівки, – ділиться жінка. – Наскільки було цікаво, що навіть втоми не відчувала. Такі величні храми Лаври, наче там постійно панує свято.
– А в печерах, – каже, – темно, але це додає таємничості, відчуваєш дух минувшини, коли жили ті святі, до мощівяких ми прикладалися. Це – неземна благодать, котру важко описати словами.Тож, і Богу помилилися, і просто відпочили.
Ганна Григорівна мешкає у Тарасівці сама. Кілька років тому поховала чоловіка Олексія Федоровича, який був її справжньою другою половинкою – жили душа в душу, як нерозлий вода.
Старенька розповідає: нині основним захопленням залишається робота на городі. Його має 50 сотих. Обробляти ж землю допомагає зінківське ПрАТ «АТП 15339».
– Навесні постійно орють землю, причому безкоштовно, – говорить бабуся. – Якщо треба – допомагають насінням. Прямісінько на подвір’я привозили цукор та борошно. А коли попрохала утеплити літню кухню – і у цьому не відмовили, виділили коштів стільки було треба.
До речі, зовсім недавно Ганну Григорівну відвідали представники районної організації політичної партії «Рідне місто». Старенька пожалілася, що після смерті чоловіка не має можливості переоформити на себе хату. І в цьому їй пообіцяли посприяти.
Просили у Бога миру, здоров’я і достатку
У бабусі двоє дітей – Тетяна і Василь. Їм уже самим по п’ятдесят років, виховують онуків, а відтак Ганна Григорівна – правнуків.
– Сім’я – моя радість і відрада, – зізнається старенька. – І хоча живемо ми не разом, але зустрічаємося часто. До мене вони постійно приїжджають допомагати – дровець нарубають, по господарству охоче пораються.
Тримає бабуся нутрій, кіз і курей. А ще неймовірно любить квіти.
– Приїжджайте до мене навесні чи влітку, – щиро запрошує. – Ви не пізнаєте подвір’я. Воно потопає у квітах – тюльпани, айстри, хризантеми. Сама любуюся ними, а потім роздарюю всім. Бо ж, що ж іще з ними робити. А дарувати ж завжди приємно.
Ганна Григорівна пригадує молодість, як працювала у колгоспі на різних роботах, на фермі, ланковою. В останній період – техніком штучного осіменіння.
– Ніколи було й вгору глянути, трудилися від зорі до зорі, – розповідає старенька. – Роботи завжди вистачало. Працювало багато молоді, село жило і розвивалося. Але, коли пішла на пенсію – невдовзі й колгосп розпався. Зараз залишилися практично ні з чим. А найбільше турбує, що молодь їде у кращому випадку у місто, а у гіршому – за кордон.
Та бабуся все ж не втрачає оптимізму, вірить, що ще настануть кращі часи.
– Потихеньку-помаленьку якось воно буде, – зітхає. – Тільки б аби війна швидше припинилася. Не можу спокійно дивитися новини про Донбас, як там гинуть діточки. Так не повинно бути. У київських монастирях та Мгарі, під Лубнами, – молилися і за убієнних, і за живих. Просили у Бога для всіх миру, здоров’я і достатку.
На останок нашої розмови Ганна Прокопенко висловила бажання ще хоча б раз у житті потрапити до київських святинь.




Шановні читачі! Протягом багатьох років ми виробляли цікавий контент і брали інтерв'ю у знакових людей. Як відомо, ми також випускаємо безкоштовну газету "Зіньківщина "по - іншому". Тепер ми розуміємо, що одного лише нашого ентузіазму і обмежених рекламних доходів для цього недостатньо. Тому ми хочемо попросити підтримки у вас.

Ви можете перерахувати будь - яку суму на рахунок редакції.

1143
RSS
Немає коментарів. Ваш буде першим!