Відпустка з подальшим припиненням строкового трудового договору: чи може роботодавець відмовити
Строк дії трудового договору із працівником закінчується 30.04.2021 р. Цей працівник не скористався 5 календарними днями щорічної відпустки. Він бажає реалізувати право на щорічну відпустку днями відпочинку саме з 30.04.2021 р. і звільнитися в останній день цієї відпустки. Адміністрація установи наполягає на виплаті грошової компенсації за невикористані 5 календарних днів щорічної відпустки. Чи має право роботодавець відмовити у задоволенні бажання працівника? Чи відіграє тут роль, про який трудовий договір іде мова: строковий або безстроковий?
Про право працівника на використання відпустки із подальшим звільненням сказано у ст. 3 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504). Такий варіант можливий як при розірванні/припиненні безстрокового трудового договору, так і у разі припинення строкового трудового договору. При цьому в обох випадках працівник повинен виявити бажання (написати відповідну заяву) скористатися гарантією, передбаченою ст. 3 Закону № 504.
Статтею 3 Закону № 504 визначено, що за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням.
У разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору.
У ч. 1 ст. 3 Закону № 504 ідеться про безстроковий трудовий договір. Як бачимо, у разі звернення працівника з бажанням використати відпустку з подальшим звільненням роботодавець має забезпечити реалізацію такого права. Отже, якщо працівник звернеться із таким проханням, роботодавець не може відмовити у його задоволенні.
Іншу ситуацію спостерігаємо при реалізації права на використання відпустки із подальшим звільненням через припинення строкового трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП. Це висвітлено у ч. 2 ст. 3 Закону № 504. Так ось, у ній законотворець уже оперує такими словами, як «може надаватися». Якраз вони й дають змогу вважати, що роботодавець може, але не зобов’язаний задовольнити прохання працівника стосовно реалізації ним права, вказаного у ч. 2 ст. 3 Закону № 504.
У випадку, наведеному в запитанні, ідеться про строковий трудовий договір. У цій ситуації 30.04.2021 р. — останній день, коли може розпочатися відпустка із подальшим звільненням. При цьому у роботодавця є два варіанти:
- — задовольнити прохання працівника про реалізацію права, визначеного ч. 2 ст. 3 Закону № 504. Тоді строковий трудовий договір припиняється в останній день відпустки — 04.05.2021 р.;
- — відмовити працівнику в наданні відпустки із подальшим звільненням. У цьому разі строковий трудовий договір припиняється 30.04.2021 р., а за 5 невикористаних календарних днів щорічної відпустки працівнику виплачують грошову компенсацію (ч. 1 ст. 24 Закону № 504).
Даті звільнення приділено увагу не дарма. Справа в тому, що у разі припинення строкового договору в неналежну дату він автоматично стає безстроковим на підставі ч. 1 ст. 391 КЗпП.
Головний державний інспектор Управління
Держпраці у Полтавській області Т. Жолоб
За матеріалами: misto-zinkiv.com.ua
